Сію, вію, посіваю,
вас з Велією вітаю!
Ми й Меланя з Василем
в гості їдем вже конем.
Вітри буйні – чорні тури,
розчищайте сніжні мури.
Місяць батько наш Василь,
розжене все без зусиль.
З ним племінниця Меланка,
сестри Лади - Вишиванка.
Богом древнім нашим дано
в цю неділю спозарано.
Ячмінь сипати, пшеницю
у небесну колісницю.
Щоб міцне було стебло
Щоб родило… і було.
Сію, сію засіваю,
з Василечком Світ вітаю.
Коноплі на куделю…
радість з вами розділю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2018
автор: Миколай Волиняк