Не знаю як, та вибрала тебе,
Чи то циганка так наворожила,
Чи сам ти мене вимолив в небес
А потім поламав чарівні крила?
Більш не дивись із-під широких вій
Не говори солодкими словами.
Ти ж був зі мною щирий і живий,
Ти був повітрям, мріями, думками.
Ти так шалено щастя обіцяв,
Що навіть зашарілася планета.
На небі місяць зорі цілував,
А я іще не вірила прикметам.
В твоїх обіймах зупинявся час.
Тендітні квіти, ніжні поцілунки...
І цілий світ коханням був для нас,
Ти був найкращим долі подарунком.
І я здалась коханню у полон,
Душа назад уже не озиралась.
В любові свій неписаний закон.
Я бранкою навік твоєю стала.
Та чарівне намисто ніжних слів
Розсипалось перлинами по полю,
А я так щиро вірила тобі.
Ти, мабуть, просто схожий був ... на долю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2018
автор: Юлія Л