Спішу, спішу, я поспішаю жити:
Багато часу згублено дарма́.
В запасі часу більше вже нема,
Ще би хоч трохи встигнути зробити.
Бо ж треба щось опісля залишити:
Не на піску необережний слід,
Не той, що йшов колись у брід,
Не той, що був колись дощами змитий.
Залиш свою печать у добрих дітях
І у прощальнім погляді батьків...
Щоб вогник той й тебе колись зігрів.
Твій кожен крок в небесній Книзі мітять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771356
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.01.2018
автор: Галина Яцків