Не вір Сірому… - не блідолиций,
Там людського подоба лише.
То хазарин… лише білобрисий,
Бог ск.тин.чих мітить уже.
Друга Міка… чесноту… спалили,
В інший світ уже друг відійшов.
На відміну від сірих з могили,
Мав найвищі поняття… любов!
Схаменітеся сили небесні,
Що ж це роблять із нами брати.
В підконтрольній М.норії Гернсі,
Ритуально… вбивають ж.ди.
Під покровами «б.гхоц.риці»,
Де Всеоко, як той журавель.
Всьо розписане в т.рі – «світлиці»,
Юде знову все спишуть на Кремль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2018
автор: Миколай Волиняк