Я, ромашка проста і не примітна
Живу в селі на лузі на роздоллі,
І часто рвуть мене усі,
В букети ставлять і вплітають в коси.
Душа моя тендітна і крихка,
І можу вмить від рук зламатись,
Хоч доля в мене зовсім нелегка,
Я все ж цвіту - красива і міцна,
Сусідні квіти он повсюди в'януть,
В букеті вони довго не стоять.
А я лиш до води дістанусь -
Цвіту собі і не спішу згасать.
Сама не розумію, де сили в мене
Беруться у цім нелегкому житті -
Війни смак, жорстокість і байдужість,
А я цвіту собі і не спішу згасать.
Сама не розумію. де сили в мене
Беруться у цім нелегкому житті -
Війни смак, жорстокість і байдужість
А я цвіту собі на лузі у селі.
Цвіти, ромашко, не зів'янь!
Тримайся міцно, мужня будь!
Хай не зрадіє мороз лютий,
Який хоче тебе зламать.
Вір, весна знову прийде -
Земля відтане, відійде,
Корінчик твій знов оживе,
Під сонцем теплим розцвіте!
березень 2016 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2018
автор: Марія Романюк.