Право на гнів

А  Вам  не  можно  крови  пить
Злиденним  мрійникам  свободи
Ви,  то  юрба,  а  то  народе
Чого  нема  того  славить

Вам  кажуть  жити…  непотреба
Вам  кажуть  правду…  мовчите
Самі  собою  ви  вже  греба
І  вам  щоразу  все  не  те.

Ви  ллєте  кров  та  не  свою
Синів  віддали  на  поталу
Що  гинуть  вдома,  як  в  бою
А  вам  крові  все  мало…  мало.

Здійняли  бурю…  Хто?  Та  як?
Та  віддали  чужим  свободу
І  править  нами  кухар,  дяк,
Та  гнані  від  свого  народу.

А  ви,  от  знову  крик  здійняли
Грабують!  Людоньки  рятуйте!
Та  пазурами  те,  що  вкрали
До  себе  знову  суньте,  суньте.

Народе  мій!  Чому,  от  так
Ми  віддаємо  на  поталу
Що  заробили  і  про  всяк,
Що  нас  зурочили  в  оману.

Чому  ми  віримо  брехні?
Чому  нас  рвуть  шматками  «друзі»
Волати  сміємо  ми  «ні»?
Чи  знову  чуть  «Пугу»  у  лузі?

Чи  знову  стали  на  кістках,
Провидців-брехунів  знамена?
Чи  править  нами  тільки  страх?
Вода  чи  кров  біжить  по  венах

Та  може  досить,  геть  свавілля,
Вже  час  на  палю    крадіїв
Моя  країна  має  ім’я
У  нас  є  право  ще  на  гнів.    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771411
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.01.2018
автор: Dema