Ти якась особлива, незвична,
І постійно міняєш маршрути.
Твоя зовнішність – гіпнотична,
І нам складно так перетнутись.
Мене заводить твоя паранойя,
Хочеться частіше дискутувати.
Та ти махаєш рукою утомлено,
Мол, про що з тобою взагалі розмовляти?
Я думав, що ти неземна, особлива.
Мої друзі кажуть – «придуркувата».
Ти надто різка, надто глузлива,
Бо за життя надто багато втратила.
Твої роздуми часто збивають з думки.
Негрів звеш по-старовинному «інородцями».
Як дитина радієш поштовим пакункам,
Більше ніж сукням чи симпатичним хлопцям.
В тебе ножів втричі більше, ніх туфель.
Біля стіни з ними вправно тренуєшся.
Не віриш новинам, вишукуєш пруфи,
Вечірньою ватрою мовчки милуєшся.
Мієш про бункер, землянку й зброярню.
Вночі бачиш лиця, які закінчили життя.
Не ходиш в кіно, обходиш кав'ярні,
Носиш в сумці спортивне взуття.
Зазвичай, на таких як ти, не одружуються,
Але я б узяв й усім ризикнув.
Ти мені в серце все глибше карбуєшся.
Я ніколи в житті тобі нічим не дорікну.
Я думаю, що ти неземна, особлива.
Мої друзі кажуть – «придуркувата».
Ти надто різка, надто глузлива,
Бо за життя надто багато втратила.
#олень. #олька_оленька
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2018
автор: Олька Оленька