Те світло, що нікому бачити не можна,
З’явилося в душі.
Здається, я не там шукала.
В полоні у снігів забула дикі мрії.
Втомилася йти далі,
Хоч знаю, далі буде знову
По колу. Все! Набридло. Крапка. Досить.
Хто ти така? Вирішувати долі
Не личить. Ти – Вона.
Жіночого ти роду.
…
Та мовчки існувати не виходить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771433
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.01.2018
автор: Юлія Рябенко