У вічність завжди відходять раптово,
Дозволу в близьких не спитавши.
Не взявши на щастя в дорогу підкову,
Прощальних слів на кінець не сказавши.
Журавлині ключі у небі величні й рясні,
Вони тебе з собою покликали в путь.
Ти приєднався до них уві сні,
І наші думки за тобою ідуть.
Лишився незміненим світ,
Лиш мойри ту нитку життя перестали плести.
На воду тихенько осипався цвіт,
І по іншій річці тепер твій човен буде плисти.
Зберуться востаннє навколо твої друзі і діти,
Як жити без тебе? – питання складне і одвічне.
На могилі замерзнуть прив’ялені квіти,
Та лишиться пам’ять, лиш вічна і вічна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771528
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.01.2018
автор: Анатоль Фомальгаут