Сині очі

****
Вербові  віхи  хиляться  до  сну
І  чути  шепіт  вітру  до  стіни...
Я  бачив  ту  загублену  весну
Без  порожнечі  грізної  війни.

Там  ти  була.  Свічею  у  вікні
Твоя  кімната  не  твого  будинку
Світилася.  Занедбані  зупинки  -
Були  тоді  твої  роки  і  дні.

...Ми  повертались  як  давно  знайомі.
І  руки  розірвати  не  могли.  
Мене  гнітила  тиха  невідомість,  
Якщо  не  знав,  побачимось  коли.

Ти  стала  непояснювано  рідна,  
І  бути  так,  здається,  не  могло.
Я  часто  цілував  твоє  чоло.  
А  йшов  від  тебе,  мов  заброда  бідний.

Серед  тіней  сполоханих  видінь
Це  все  було  і  не  звершилось  досі.
Твоїх  очей  глибока  ніжна  синь
Мою  зігріла  осінь.

11.09.17.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2018
автор: М. Завгородній