****
Вербові віхи хиляться до сну
І чути шепіт вітру до стіни...
Я бачив ту загублену весну
Без порожнечі грізної війни.
Там ти була. Свічею у вікні
Твоя кімната не твого будинку
Світилася. Занедбані зупинки -
Були тоді твої роки і дні.
...Ми повертались як давно знайомі.
І руки розірвати не могли.
Мене гнітила тиха невідомість,
Якщо не знав, побачимось коли.
Ти стала непояснювано рідна,
І бути так, здається, не могло.
Я часто цілував твоє чоло.
А йшов від тебе, мов заброда бідний.
Серед тіней сполоханих видінь
Це все було і не звершилось досі.
Твоїх очей глибока ніжна синь
Мою зігріла осінь.
11.09.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2018
автор: М. Завгородній