Пасся Віслюк у лузі, де трава висока, соковита.
Пасся. Нікого не чіпав з тих пір, як спина була бита.
За що отримав? Розмірковувати став. Добряче таки
велет тоді йому по спині дав!
А було так... Хоч вір, не вір. В траві з'явився
дивний звір. Віслюк-то наш ще молодий. Таких він
ще не зустрічав, та все ж насмілився й сказав:
- Ви хто? Скажіть, будь ласка. У вас не лице, а маска!
Ой, що було... Тут не до сміху. Та це, скажу, й не
казка. Хоч та зелена зваба була царівна-Жаба!
Науки наш Віслюк не зрозумів. Правда, цікавився
в корів, як розрізнити, хто з царів?..
Тепер і ми знаємо з вами, чому й кого звуть Віслюками.
Цінуй себе та інших. Знай, що кожен з нас в цім світі ЦАР!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771614
Рубрика: Байка
дата надходження 16.01.2018
автор: Надія Башинська