[i] [b] [color="#c42323"] Про рідне,- або з любов'ю,
або ніяк...Завжди і всюди...
Я про свою Чапліївку - ось так...[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#196969"]Обнялись мов сестри Реть iз Осотою,
Нанизали села на неспiшний біг,-
Та й чарують небо хмаркою отою,
Що, немов лебiдка, прилягла до нiг.
Є в тому намистi вiкової втiхи
Намистинка рiдна, доленька моя,-
Це – село в долинi…Клуня...Верби...Стрiхи...
Хлiборобська вдача...Замашне iм’я.
Ти було привiтним, як матуся в св’ято,
Ти було нервовим, як вона в трудi
На чужому полi. Та в тарілці тато
Й мама не спiвали гiмнiв ... лободi.
Так в селi i рiс я,- вчителi навколо,-
Вулиця, городи, калиновий цвiт,
Кинута конюшня, зорi в небi, школа,-
Хвилювали душу до юнацьких лiт.
Потiм- синi очi...Кетяги червонi...
Три останнi ночi...Болю чорне тло...
Сумнiви...Вагання...I помчали конi
З кожним роком далi й далi за село.
За село помчали,- у світи далекі,
Де нема вже мами... А мозолів - тьма,-
Менше ж - грошеняток...Не такі лелеки.
Іспит в напівголих прийняла зима...
Лише три берiзки, сестри бiлокорi,
Тi, що проводжали мене за мiсток,
Маяками стали у життєвiм морi,
З них не впав i досi нi один листок...[/color][/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771623
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.01.2018
автор: Янош Бусел