Я млію з вашої наївності, малята,
Коли читаю ваші звернення до них.
Мене дивує ваша інфантильність клята.
І саме нею користуються вони.
Коли, барани, ви звертаєтесь до вовка:
«Май совість, пане вовче, більше нас не їж!» —
Звучить це наче гумор, мов смішна промовка.
Вовки вам кажуть: «Так». Собі ж регочуть лиш.
«Як розібратись нам, хто вовк, а хто людина,
Щоб більш не вибирати в ватажки вовків?»
Розвиньтеся, бо кожний з вас немов дитина,
Між вами майже геть нема чоловіків.
Купіть «Бгаґавад-ґіту». Почитайте трохи.
І трохи зрозумійте, що таке життя.
Візьміть відповідальність за свою епоху.
Тоді ви матимете ясне відчуття,
Що є добро, що зло, хто чесний, а хто злодій.
Ви бачитимете реальність, а не те,
Що вам показують з екранів. Отже годі.
Хай розум ваш, свідомість ваша підросте.
Інакше рабство, сліпота, залежність буде
Таланом вашим, браття, на усі віки,
І не народжуватимуться справжні люди
Між вами, а лише барани та вовки.
[i]16.02.2016
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771646
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2018
автор: Петро Рух