А що, колишня подруго, хотіла?
Це маєш те, до чого йшла:
невидима тюрма закрилась,
тюрма – вона завжди тюрма.
Привід отакий шпигунський
можна придумати завжди,
тепер сидіти будеш удома:
не випускають у світи.
Ненавиділа Україну,
в якій життя своє живеш,
людей і українську мову,
тепер сповна свій хрест несеш.
Доречна жалість не для тебе,
десь краще використати й куди,
у невидимій тюрмі ти будеш,
хоч, сподіваюся, не назавжди.
Тяжко достукатись до тебе:
виростив отаку совок,
стати заручницею пекла -
це кара і пекельний твій танок!
16.01.2018.
Інформація: https://ru.tsn.ua/blogi/themes/politics/nevyezdnye-1087160.html
Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771718
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.01.2018
автор: Светлана Борщ