Присвячується селу Великі Межирічі на Рівненщині!
Моє село, моє маленьке диво,
Що між вишень задумливо сидить
Дивлюся в твої очі сині-сині,
І дума тяжка огорта на мить.
Де та земля,що зналась в Україні?
Де твоя велич,знищене село?
Ти створене для того ,щоб буяло
Тебе родили, що би ти цвіло!
Де вже ті замки, гордістю обвиті?
Де ті пани, що тебе полюбили?
Де чесний люд ,твій цвіт, твоє коріння,
Що тебе доглядали і зростили?
Чому сидиш, чому не хочеш встати?
Де ті кати що тебе розп'яли?
Чому далась ти моя рідна земле,
Щоб люди тебе люто прокляли?
Хіба не кат сидить в твоїй дитині,
Яку плекало ти ,о змучене село,
Ти виростило нас, а ми злобіли -
Ударили в твоє святе чоло!
Та смерть тобі ще не судилось,рідне,
Ще вишні твої будуть розцвітать!
Але прийде той час, коли останні діти
На самоті покинуть помирать...
©Левкович Олексій 21.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771731
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.01.2018
автор: Олексій Левкович