Коли засинають верби,
Панує уже зима,
Снігами лякає з неба,
І виходу вже нема,
Як владу її признати,
Пізнати її красу,
Й турбуюся про пернатих –
У холод зерна несу.
Проснуться тоді лиш верби,
Як спів весни задзвенить,
Хмарки, мов птахи, на небі –
То літа приходить мить.
В журбі сіро-жовті верби –
То осені вже пора:
Сумує природа й небо,
І навіть дерев кора.
Затужать з вітрами верби,
Останній як згублять лист.
Весь рік дні лічило небо –
Останні вже подались…
11.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771740
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.01.2018
автор: Ганна Верес