Впевнено, ніжно і непереборно
Зимонька-тітка до себе нас горне.
Пестить, голубить - так трепетно й лагідно -
В шапочках білих ялиночки-пагоди.
Вітер кепкує над думами хмурими,
Грається в сніжки з заметами-мурами,
Сміх розливає бадьорий, іскристий
Над перламутрово-білим намистом.
Міряють відстані хмари нечесані-
Свіжо, яскраво, морозяно, весело!
© Володимир Присяжнюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771762
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.01.2018
автор: Володимир Присяжнюк