Як перший промінь глянув на росу,
Він загорівсь коханням на світанку.
А потім другий, третій полоснув
І закохались роси спозаранку.
Світилися - закохані усі,
Чекали ясних промінців із неба,
Прийшли до наречених промінці,
Здавалось щастя більшого не треба.
І піднялися роси в небеса,
Забравши промінці у хмари сині.
Завжди єдині – промінь і роса,
Неначе вірні крила лебедині…
ПРО МОРЕ
Билися хвилі, лоскотали скелі,
Поміж гранітів і крихких льодів.
Неначе відбувалися дуелі,
При штилі не лишаючи слідів.
А море бігло хвилями вузькими,
Погойдувало легкі кораблі.
І пахло бризами на березі морськими,
І чайками, що кидали жалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771786
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2018
автор: СЕЛЮК