[i] Альоні[/i]
У цьому житті будувати стосунки
Потреби в нас геть не було.
Відразу ми мали їх, мов подарунки.
Нас ніби минуле звело.
Колись, у колишніх утіленнях, наче
Ми вклали служіння й любов
У наші взаємини. Отже ми бачим:
Ми просто зустрілися знов.
Я твій. Ти моя. Так було ще в прадавніх,
Далеких, забутих часах.
Тепер одне одному Богом ми дані.
З'єднали нас знов небеса.
Були і раніше мені дорогими
Ці очі та ясне чоло,
Бо людям, щоб рідними стали такими,
Багато потрібно чого.
Любов не приходить у серце ледаче.
Потрібна тривала доба
Дбання і взаємної самовіддачі,
Взаємна зі злом боротьба.
Любов, справжня й чиста, не падає з неба.
Любов — це не дешевина.
Все серце своє безкорисливо треба
Віддати, прийшла щоб вона.
Лиш хтивість спалахує, наче пожежа.
Любов зріє в надрах душі.
Любов тільки той в нагороду одержав,
Хто жертвою це заслужив.
Тож наша любов, наша дивна коштовність —
Взаємних жертв, вірності плід.
Її розвивати рішучу готовність
Нам просто не втратити слід.
[i]18.02.2016
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771806
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2018
автор: Петро Рух