Хто піклується, дбає і б'ється за тих, що є поруч,
За народ свій, за щастя його, хто насправді живе
Згідно з Божим одвічним законом у будь-яку пору,
В того серце — не морхлий буряк, в того серце живе.
Тільки в серці, що любить, є щастя, життя і наснага.
А любов — це дбання, а любов — це віддача себе,
Безкорисливе, вірне служіння, це щирість, відвага.
Тож любов віддає, а не все звідусюди гребе.
Але щоб цю любов, це служіння своє віддавати,
Не плюндруючись і не шкодуючи, що все віддав,
Необхідно зв'язок з джерелом всього всесвіту мати,
Щоб порожнім, щоб виснаженним ти ніколи не став.
І на практиці це неможливо без «Бгаґавад-ґіти» —
Стародавньої книги, яка все знання надає
Про мистецтво життя, про найвище мистецтво у світі.
Той, хто має його, завжди скрізь переможцем стає.
[i]19.02.2016
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771809
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2018
автор: Петро Рух