З любов"ю згадую хатину
Де народився й малим ріс.
Я ту протоптану стежину
Через усе життя проніс.
Туди,як з вирію лелека,
Я повертався всі роки.
Не раз мені було з далека
Не легко пішки в село йти.
Але там ждали батько й мати,
Котрі життя мені дали,
Котрі навчили працювати
І жити в злагоді з людьми.
Там пахла завжди рута м"ята,
Цвіла калина,сад знімавсь,
А яка мила була хата,
Коли до неї я вертавсь.
Навіть тепер,коли згадаю
Те,рідне родичів гніздо,
Я,наче знов у нім співаю,
Й спішу до друзів у село.
Ох,думи,думи,ви з утіхою
Принесли мені давнину,
Щоб я зустрівся з батьків стріхою,
Хоч я давно там не живу.
Нема там батька,ані мами
І хата виросла друга,
Але як пісню над ланами,
Все зберегла моя душа.
Тому з глибин душі черпаю
Давні свої усі роки,
Й по них думками шкандибаю.
Інакше вже мені не йти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2018
автор: Дашавський поет