Мовчать тополі в сонячних осколках
І дивляться під хмари на співців
Журливих.
З них найперший, ніби голка.
А позад неї – нитка в два кінці.
І вітер ті кінці все підправляє,
Заплутатись, з’єднатись не дає.
Надіється, що в просторі безкраїм
Зірок на нитку голка назбирає
І місяць, як віночком, обів’є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2018
автор: Ніна Багата