Яке то щастя в світі жити,
Коли у тебе є сім"я,
Коли ти вмієш всіх любити,-
Тоді радіє і душа.
А ще як звуть онуки дідом
Й малі правнученьки також,
А ти стаєш для і гідом
І не любити їх не мож.
І ти розказуєш про роки,
Про ті прожиті на землі,
Свої далекі і глибокі,
Що залягли в твоїй душі.
Хай не повторяться на світі
Такі роки,як в нас були.
Дитинство не буяло в цвіті,
Тинялось в затінках війни.
А дальше й юність не сіяла,
Бо ще продовжилась війна.
Вкраїна мирною не стала,
У спалахах була вона.
Вся Західна в борні страждала
Десь десять літ ще по війні,
Поки та сила не сконала,
Що нас так нищила тоді.
Пропав давно Берія й Сталін
І їх поплічники усі.
В людей донині є печалі
У тих,що жили в нас тоді.
Тому я прошу милість в Бога,
Щоб не було вже більш війни.
А молодим світла дорога
Безхмарна була назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2018
автор: Дашавський поет