Розболілось Вову вухо,
І то не на жарти,
Якби гупав в ньому лом,
Або перфоратор.
Він зайшов у кабінет,
Дочекавшись черги,
Й там знайомий фахівець
Вислухав всі скарги,
І, обстеживши його
Чуйно і старанно,
Написав, що треба "взяти"
У аптеці в Ані.
Та за тиждень знову Вова
Скиглить в кабінеті,
Що не дали позитиву
Ті медикаменти.
Повернув у «друге русло»
Доктор лікування
Й наказав купити інші
Препарати в Ані.
Цілий тиждень капав Вова
Ці мікстури в вухо,
Але біль не пропадав
Й не більшало слуху.
Знов оглянув лікар вухо:
-Я тут ніц не бачу,
Й ти тепер Володя, мав би
Чути вже добряче!…
-То по твому,- "шипить" Вова,-
-Я щось «химерую»?
Ти нічого тут не бачиш,
А я ніц не чую!
Мусів Вова вже до інших
Лікарів звернутись,
Які змогли біль "прогнати"
І слух повернути.
А мораль отут проста:
Якщо хтось бездарний-
Не поможуть ані гроші,
Ні стосунки гарні.
11.8.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2018
автор: тарпик