Тішить очі сонце зрідка,
Бо ж зима, то є зима,
Та ще й небо стоїть низько,
Й снігу теж майже нема...
Та й сніжить - не скрізь і зрідка,
Часом й дощиком поллє,
То морозом вдарить кріпко,
Й голольодом вкриє все...
Все це вибрики зимові,
На дорогах слякоть є,
І хмарища в небі повні,
І ніч рано настає...
І річки мало підмерзли,
Хоч холодний вітер дме...
Сонця промені завмерли,
Виглядають де-не-де...
Вже спинились довгі ночі,
Хоч світанки й тормозять...
І святкові дні пророчі,
Люд зуміли в полон взять...
Найважливіші вже свята,-
Вже минули,відпливли...
Водохреща ще лишилось
І Тетяни день святий...
Воду в ніч нам освятити,
І скупатись у ставку...
Сили й дух свій відновити,
В ніч сьогоднішню таку...
І Тетяну не забути,
Поспівати їй пісень,
Добрим словом пом"янути,
У святковий диво-день...
До кінця вже добігає,
Січень місяць не простий,
Лютий в вікна заглядає,
Найкоротший зимовий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2018
автор: геометрія