А на зажурених очах вуаль...
Лиш усмішка моя – нестримна сила,
Яка розтоплює серця, які, як сталь,
Знаходить в чорному лиш біле.
Багаття догоряє, теплий дим
Заповнює це запашне повітря.
Великий світ спустошених картин,
Червоні розвиває крила вітер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772056
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.01.2018
автор: Тетяна Глінчук (Ващук)