Пливуть німотно хмари в небесах (вільний переклад)
Туман стелився горами нескрадно,
Мов довжелезне ніжне простирадло…
Відпочивав ще сонця ясний промінь,
Його сліпучий і гарячий пломінь…
Пливли німотно хмари в небесах,
Куди лежав їх безкінечний шлях?..
В безмежну далеч чи таки в нікуди…
Та як цей рух бентежив наші груди…
Барвисті мрії, як разки намиста…
Душа висока, помислами чиста…
Все прагнуло угору, до небес!
Шукало в буднях чарів і чудес!
17. 01. 2018 м. Львів автор Наталі Калиновська
Плывут немые тихо облака…
Туман... садится медленно на горы...
И так нежны его тенистые оковы…
Пусть отдохнёт немножко солнца луч
И не спешит являться из-за туч!
Плывут немые тихо облака…
Лежит их путь в благое никуда…
Туда, где чистотою, белизною неба,
Безбрежно стелется дорога неги…
Святых мечтаний, дум искристых…
Поступков добрых… пусть и неказистых!
Туда, где ввысь врываются беспечно,
Все мысли, суть которых бесконечна…
11. 08. 2016 г. Будва Наталия Калиновская
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772129
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.01.2018
автор: Наталі Калиновська