А ти не знаєш, як мене болить,
Болить і тіло й серце - до знемоги,
Коли душа ще прагне жить і жить,
І просить небеса про допомогу.
Забрати болі з тіла і душі
І закохатись знову, як весною.
Та це лиш мрії – чисто міражі,
Але ці мрії не дають спокою.
Певно з весною розцвітає все
І проліски, медунки і латаття,
І навіть душі, в них любов цвіте,
І так горить, немов життя багаття.
Прийде любов і зникне зразу біль,
І виростають у людини крила…
І наповняє тіло терпкий хміль,
І не любити вже тоді не сила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772142
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2018
автор: СЕЛЮК