ЗДРАСТУЙ



У  криниці  глибокій  втопився  не  місяць,  а  лиш
Невеликий  промінчик  чужого  забутого  "здрастуй".
Ти  по  кварті  черпаєш  напитись,  як  серце-м"якиш
Розливається  слізьми  кривавими,  -  це  не  відкласти.

Не  відкласти,  -  криниця  джерельним  хизується  дном,  
Хай  не  тямить,  коли  і  навіщо,  вода  прибуває.
Щось  ще  ниє,  пручаючись,  тисне,  немовби  паском,
Обіймає...не  дихаю  майже,  звисаючи  скраю.

Наче,  бульбашку  мильну  покинув  повітряний  змій,
А  хотілось  за  хмари,  -  гукали  з  собою  лелеки?  -
Тільки  мовило  небо  тій  крапельці:"Мріять  не  смій!.."    
І  туманом  скотилась,  а  всі  поривання  далеко.

Хай  забутому  "здрастуй"  невіра  плете  личаки,
Озирнись,  жодне  коло  кінця  і  початку  не  має.
Якщо  вперто  шукати  і  йти,  навіть  край  той  вузький
Чиюсь  долю  уперто  в  обіймах  і  досі  тримає.
03.10.17.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772155
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2018
автор: Ліна Ланська