Ось й рік минув без тебе тату...
Вже цілий рік нема весни
Лише холодні дні зимові
Й осінні вальси пустоти.
Я так сумую за тобою,
Бо де був ти - було життя!
Я залишалась малою
Хоч маю вже своє дитя.
Твоя онучка розквітає
І так болить - не бачиш ти...
Вона мов ангел огортає
Коли немає сил вже йти.
Я так боюсь тебе забути!
Ти чуєш тату? Ти не йди!!!
Чому не можу я збагнути,
Що шлях до тебе - в нікуди...
Пробач нам таточко за сльози,
за все що ранило тебе,
За дні коли лунали грози,
За те що не жалів себе.
Не вірю досі що немає,
Бо все здається що прийдеш.
А час іде а час минає,
А день останній не вернеш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772163
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2018
автор: Дуська