Щасливо приреченим
на воскресіння
в духовному тілі Христовім
– Як ти дозволив собі бути
та-а-а-ким щасливим?
Та я іду, поет:
чим більша техніка,
тим слабші люди…
Та я іду – Поет:
а Бог йо’ зна –
щасливий всюди!!
Щасливі люди?
Щасливі люди! –
та я і думаю, везуть же їх –
як в банці сливи…
Щасливі, люди?
А я ща-а-а-сливий:
і сонце й грози!
і сонце й зливи!!
я християнин –
в мені Радість:
нехристиянам – чого радуватись?
що розсиплять як сливи!…
Та то ж – Нижчої Радости:
як я вийму з-за пазухи –
що я – чудесний?
якщо йдеш ти небесний
тільки з Матір’ю й Сином
гріє вас це в куточку
якщо витягну силу
якщо витягнуть й весну –
побіжать в очах бляшки
як я витягну? – з пазухи? –
Бог… це не пляшка:
то все з низької радости!
а я – з Всеєдиним…
На Водохреща зливи!!
люди технопищать...
запитують –
чого ти в дощі щасливий?..
19.01.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772191
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович