Кажуть, ЖІНКА в дітях ніби розквітає,
А в онуках зріє, ніжиться й іскрить.
Без тебе життя свого вже не уявляю,
У тобі, онучку мій, криється весь світ.
Неповторна радість, безтурботна втіха,
Безкінечне щастя сповнене в тобі.
Як заллєшся дзвінко солов'їним сміхом,
То стає тепліше й весело усім.
Заглядають щиро очі волошкові,
В них яскраве світло сонячного дня.
І питання сотні линуть знову й знову,
Все тебе цікавить, крихітко моя.
Віддано маленькі ручки простягаєш
В пошуках обіймів й рідного тепла.
Тішиш кожним словом, плачем серце краєш.
Аби твоя доля доброю була!
Приголублю ніжно, чубчика підправлю
Й слухатиму любо, як внук гомонить.
Я з ним молодою себе відчуваю
І в житті щаслива моя кожна мить.
[i]Присвячується рідному онучку Вадимчику[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772195
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.01.2018
автор: Коток Оксана