Найхижіший шматок Золотої Орди –
Ненажерлива зроду Москва.
Всі навколо довічні її вороги.
Всім судилась московська тюрма.
Дух орди наложився на дух гнилизни
І з’явився жахливий мутант.
Сім століть розростався він в різні боки,
Ненаситний в віках окупант.
Напівдика орда азіатських степів,
Дикий люд приуральських боліт,
Маргінальні дружини русинських країв
Породили мутанський цей плід.
Замахнувшись на спадок всієї Орди,
Русичів, Цареграда, Литви,
Взявся він підминати усе навкруги,
Стати світу бичем на віки.
Був: Улус і Князівство і Царство в Орді,
Став Імперія, потім Союз.
А тепер Федерація знову в путі,
На якому втрачається ґлузд.
А лікарство одне від тієї біди:
Щоб розпалось те дике кбло,
Щоб народи його шляхом миру пішли,
Закопавши війни джерело.
2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772364
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.01.2018
автор: Юрій Прозрівший