Пробачте мені, люба мамо!
За кожну сльозинку, простіть.
Ви долю мою ніжним сяйвом,
молитвою шлях освітіть.
Люблю Вас, моя ви лебідко,
вогник дитинства мого.
Давно підросла - не маленька,
лечу ж, як пташатко в гніздо.
Радієте щиро за мене,
розділите сльози і біль,
Тікають незгоди, проблеми -
дорожній залишивши пил.
Боюся страшенно гіркого й
болючого сну наяву,
що в домі за рідним порогом
не стріну матусю свою.
Дзвонитиму довго, настирно,
а трубки ніхто не візьме,
і їхати буде вже пізно...
Пробачте, матусю, за все!
Хай доля дарує Вам крила,
Щоб радістю повнились дні.
Рідненька, голубонько сива,
Ви світло моє у пітьмі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2018
автор: Альона Ус