Ірина Вовк. "ЩЕДРІВКА для ІВАНА ГРЕЧКА"

[i]19  січня  на  Йордан  у  Надвірній  в  Івано-Франківщині  народився  цікавий  для  Львівської  громади  чоловік  -  колекціонер  старожитностей  українського  етносу  [color="#ff0000"][b]Іван  Михайлович  Гречко[/b][/color].  На  другий  рік  (у  2019)  йому  виповниться  90!
Моє  знайомство  з  Іваном  Гречком  та  його  домашнім  музеєм  строїв,  писанок,  рукописних  ікон  на  шклі,  різної  старожитньої  утварі  українців  -  трисвічників,  посуду,  різьби,  ліпки,  саморобних  ялинкових  прикрас  -  розпочалося  в  далекому  1988  році,  коли  я,  як  молодий  працівник  Львівського  музею  історії  релігії,  монтувала  свою  першу  різдвяну  виставку  з  приватної  колекції  Івана  Гречка.
Скільки  радості  принесла  мені  (і  в  ті  роки  Львівському  мистецькому  товариству)  ця  пам'ятна  виставка  з  елементами  відтворення  куточка  сільської  хати,  прикрашеної  до  Різдва.  На  старому  дерев'яному  столі  стояли:  трисвічник  із  запаленими  свічками,  велика  миска  з  кутею,  власноруч  приготована  мною,  глиняний  розписаний  посуд,  наповнений  пиріжками,  яблуками  та  горіхами.  На  лаві,  покритій  веретою,    поруч  стола  лежали  українські  давні  сорочки,  кептарі  з  коралями,  кожухи  з  хустками.
А  на  стінах  -  унікальні  ікони  на  шклі,  що  їх  пан  Іван  Гречко  носив  на  голові  крутими  гуцульськими  горами-долами,  аби  не  побити.  Більшість  їх  власників,  корінних  гуцулів,  за  особливу  прив'язаність  до  рідних  серцю  звичаїв  та  обрядів,  радянська  влада  виселяла  на  "Сибірські  гаразди́"...  
Цю  виставку  приїхали  подивитися  Московські  журналісти  програми  "Время"  і  знімали  про  неї  сюжет,  бо  на  той  час  такі  сюжети  були  рідкістю!
З  того  часу  Іван  Гречко  став  постійним  незмінним  другом  всіх  музеїв  Львова,  особливо  музею  історії  релігії,  Національного  та  Львівського  музею  етнографії  -  саме  там,  де  час-від-часу  відчували  потребу  в  його  великому  досвіді  і  знанні  українського  світського  та  духовного  мистецтва.

Отож,  коли  приходить  дата  19  січня,  і  пан  Іван  Гречко  святкує  уродини  на  Йордан  (він  по  гуцульськи  каже  "на  Ардан"!),  то  музейники  всіляко  вимудровують  способи  віддячити  цій  дорогій  людині).

Пропоную  Вам  власний  текст  [color="#ff0000"][b]щедрівок  для  Івана  Гречка,[/b][/color]  проспіваний  йому  під  склепіннями  комплексу  Домініканського  монастиря  і  собору,  що  тепер  належить  церкві  Пресвятої  Євхаристії,  а  у  80-90-их  роках  належав  як  єдиний  архітектурний  ансамбль  Музею  історії  релігії  у  Львові.  На  фасаді  Домініканського  собору  висічені  слова  латиною  [b]«Soli  Deо  honor  et  gloria»[/b],  що  в  перекладі  українською  означає  [b]"Єдиному  Богу  честь  і  хвала".  
[/i][/b]


Ми  з  віншівками  до  Гречка  із  музейного  містечка.
«Soli  Deo…»,  пане  Гречко,  несем  тобі  письменечко  –
Про  твої  скарби  душевні,  про  набутки  твої  ревні  –
Про  стежини  Гуцулії,  що  за  ними  серце  мліє,
Де  Батьківська  Віра  бродить  –  Гречка  за  собою  водить,
Де  робітніх  рук  малярство,  ще  й  родинне  писанкарство,
де  ікони  в  кожній  хаті  і  трисвічники  при  святі…
Де  жиють  на  Божі  святки  ялинкові  янголятки,
Де  мальовані  тарелі  –  в  них  вареники  веселі,
Де  вкраїнці,  в  стрій  убрані,  знай,  щедрують  на  Ардані!

«Як  на  річці  на  Йордані  там  Пречиста  ризи  прала,
Там  Пречиста  ризи  прала  –  Йвану  долю  замовляла:
На  дай  Боже,  тому  Йванку    -  з  Надвірної  вишиванку!
На  дай  Боже,  Гречку  Йвану  –  Долю  шовком  вишивану…
На  дай  Боже,  в  ясен-чоли  –  щоб  жили  в  душі  янголи.
Щедри-ведри,  на  всі  луки  –  щоб  ішли  ікони  в  руки.

Брала  Діва  святу  воду  –  Гречку  Йвану  Древо  Роду.
На  тім  Древі  пташка  піє  –  душка  мами  Євдокії.
Пташка  зліва,  орел  справа  –  душка  брата  Ярослава.
А  живая  б’ється  в  стрісі  –  душка  сестрінки  Орисі.
А  четверта  в  хаті  стала  –  батька  Міхала  згадала,
Гречка  Йвана  Древо  Роду  –  брала  Діва  святу  воду…»

Чолом  тобі,  пане  Йване,  наш  гуцульський  отамане,
Що  знайшов  те  Євшан-зілля,  що  дає  душі  привілля…
І  привілля,  і  Обнову  –  пісню  давню…  колискову.
Наш  гуцульський  Патріарше,  а  щедруй  собі  як  завше  –
На  морози-сніговії,  під  опікою  Марії…
А  щедруй  собі  охоче,  як  Пречиста  Діва  хоче,
Доки  Бозя  ласку  сіє,  а  і  з  нев  Свята  Софія,
Із  родинов,  із  братами,  ще  й  музейними  устами:
«Soli  Deo…»  -  чара  ллється,  най  пан  Гречко  засміється!

[color="#ff0000"][b]Гречка  Йвана  Древо  Роду  –  нема  йому  переводу.
Дай  же,  Боже,  зелен-бору  –  Василині  й  Теодору…
Дай  же,  Боже,  зелен-цвіта  –  Гречку  Йвану  многа  літа!
[/b][/color]
[b][i]-Христос  хрещається!
-В  ріці  Йордані!»

[/i][/b]
https://zik.ua/news/2016/08/02/ivan_grechko_dolya_skerovuie_lyudynu_tudy_de_vona_maie_vykonaty_svoyu_malenku_741412

ДОВІДКА:[i][color="#ff0000"][b]Іван  Гречко[/b][/color]
 
Народився  19  січня  1929  р.  у  с.  Рафайлова  Станіславівського  воєводства  (тепер  село  Бистриця  Надвірнянського  району  Івано-Франківської  області).  Навчався  у  школі  м.  Надвірна.  Родина  Івана  була  пов’язана  з  українським  націоналістичним  підпіллям  –  батько  та  брат  загинули  в  УПА,  а  маму  і  сестру  в  1946  р.  заарештували  та  етапували  на  Сибір.  Після  їх  арешту  хлопець  змінив  свої  біографічні  відомості  та  втік  до  м.  Львів,  де  продовжив  навчання  у  Політехнічному  та  Лісотехнічному  інститутах.  Упродовж  1950–1980-х  рр.  збирав  найбільшу  колекцію  гуцульських  та  покутських  ікон  на  склі.  З  кін.  1980-х  рр.  брав  активну  участь  у  діяльності  низки  громадських  організацій.  2013  р.  передав  свою  колекцію  Українському  католицькому  університету.  Мешкає  у  Львові.

[/i]
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772516
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.01.2018
автор: Сіроманка