Час не питає ні про що,
він просто йде... а він минає.
Біжить, летить, дзвенить завжди,
свою він справу добре знає.
Час не питає ні про що,
він просто йде... і сонцем сяє.
Весною цвіт рясний несе,
а влітку всіх нас зігріває.
Йому на місці не стоять...
як пташці - уперед летіти.
Не зупиняється й на мить,
йому завжди радіють діти.
Вони із часом в ногу йдуть,
так рік за роком підростають.
А час вже листя золотить,
знов білі віхоли кружляють.
Час не питає ні про що,
він просто йде... а він минає.
А хто ми в цьому часі є?..
Це кожен сам про себе знає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772533
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.01.2018
автор: Надія Башинська