Ти пам’ятаєш, брате, те село,
Де так були щасливі ми з тобою?
Стежки дитинства снігом замело,
Стежини ж пам’яті ледь вкриті пеленою...
Там залишилися і лижі, й ковзани,
Ставок замерзлий, та прозорий лід.
Яксраві та барвисті снились сни,
Фантазії підтримавши політ.
Засніжений, як в казці, дивний ліс,
Сліди тварин, що по снігу біжать.
Й шипшини кущ, що поміж терну ріс.
Додому не хотілося вертать!
Гарячій у печі живе вогонь,
Несамовито пахнуть пиріжки.
І зашпори виходять із долонь,
Та мама нам обом чита казки...
До чого я? Бо за вікном зима,
Мороз і сніг гуляють по світах.
А пам’ять хвилю –спогад підійма,
З смаком замерзлої шипшини на вустах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772612
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2018
автор: Олена Бокійчук