У неї були очі сині й згорьовані,
Неначе вона пережила усі катаклізми:
Три смерті, торнадо, розлючені повені,
І зламані нервів усі механізми.
Забула давно як воно бути жінкою,
Сумки, діти, кухня, нестача фінансів.
Лиш інколи тішилась ФБ сторінкою,
Забувши сірезне життя та реальність.
Вона мандрувала там, де хотіла.
Була на Балі і чудових Сейшелах.
В басейнах і SPA ніжила тіло,
Забувши тяжку роботу на селах.
Вона ходила по горах завзято,
Наплічник, романтика, сосни у небі.
Вона так хотіла справжнього свята.
Ну це ж невеличка жіноча потреба!
Вона віртуально пливла океанами,
На пляжах звабливо пила мохіто.
Аж поки з безглуздим домашнім завданням
ЇЇ від комп'ютера "витягли" діти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772653
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.01.2018
автор: Наталія Ярема