Навчанню близиться кінець.
Та ось прощатися пора настала.
Зійшли всі спроби нанівець
Спинити час. І вже хвилин тих мало,
Коли блукали поруч ми
По парках стомленого міста.
І по закінченню зими
Сади розвісять із бруньок намиста.
На серці ж туга та печаль,
Чому, не знаю, оселилась?
Бо, певно, нас розділить даль,
Де рідна хата залишилась.
Не за горами час прощання.
І може зараз, в цю останню мить,
Лишилось в серці сподівання
Хвилини радості зустріть.
З тих пір, знайомі ми відколи,
Веселі й радісні були.
Хай не забудуться ніколи
Ті дні, що разом провели.
Так щиро хочеться лишити
У своїй пам’яті ті світлі дні,
І у розлуці не згубити
Все, що залишилось мені.
10 січня 1999 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772763
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.01.2018
автор: Скрипник Олександр