Тетянко, донечко моя
Молюсь за тебе я до Бога,
І за синів твоїх молюсь,
За внуків вся моя тривога.
Не знаю, чому так сталося,
Що з сином ви розсталися,
У нього інша вже сім'я,
Тебе ж втішають синочки два.
Бідова доленька твоя,
Такою Була колись і я,
Та Бог подбав про мене,
У мене велика сім'я.
Дбає Господь про синів моїх,
Я бачу Божу руку,
Молитви чує він мої.
Коли я плачу, терплю муку.
Ти лише з вірою молись,
Він потурбується я знаю.
Синів він вбереже твоїх,
Пошле для них щасливу долю.
Ти лише надії не втрачай.
І рук не смій ти опускати,
Він вже турбується про вас,
Адже він має нас спасати.
Ти вірна будь йому,
Так як твоя бабуся.
І він синів благословить,
А ще спасе їх душу.
Жіноча, материнська доля,
Благословенна та родина,
Якій синів Бог посилає,
Й добром сім'ю цю наповняє.
Не осоромлять вони родину,
Та матінку свою єдину.
І нашу славну Україну -
Європейську молоду країну.
Травень 2017 рік.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772834
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.01.2018
автор: Марія Романюк.