Мені завжди легко писати
Про все,що шле серце й душа,
Бо чи наш край, а чи Карпати,-
Скрізь недоспівана краса.
Слова,мов квіти виростають
Й в рядочки сиплються з душі,
А я в вінок їх заплітаю
І викладаю у вірші.
Бо почуття і мої мрії
Завжди ідуть всі до людей.
І я стараюся й події
Нести доступно й для дітей.
Я знаю,-мріяти,писати
В поетів вжилося давно,
То не подумайте вважати,
Що то моє якесь вікно.
Що я відкрив щось дивне в світі
Й якусь новизну написав?
Я не Петро й не Колумб в звіті,
Котрий Америку промчав.
Я так пишу,- про все що бачу,
Що відчуваю у душі.
Хоча буває,що й заплачу,
Коли згадаю сумні дні.
А їх чимало було всюди
Й немало я також відчув.
Та ми терплячі, видно люди,
Але ніхто те не забув.
І в старості усе сплелося:
І спів,і радість,і журба,
І навіть те,що не збулося,
Бо перекреслила війна.
Але в нас є вже Україна -
Свобідна,вільна на віки.
І ми не станем на коліна,
А в світ будем до людей йти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2018
автор: Дашавський поет