Кудись спішать мої роки,
А чом летять,я й сам не знаю.
Вони зі мною все були,
Я їх до краплі пам"ятаю.
І не прошу,щоб звали вдаль,
Й не кликали туди,де були,
Бо мені й так за ними жаль,
Хоча в душі є, й не заснули.
Але приходить такий час,
Що ми самотніми стаємо.
Батьки лишають на все нас,
А ми з їх долею ідемо.
Життя - не ниву перейти,
Не прямувати рівним шляхом.
У нього є й круті стежки
І негаразди є й під дахом.
Але людина,як живе,-
Усе долає,усе може.
Її і горе не зімне,
Вона всесильна,переможе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2018
автор: Дашавський поет