Я більше не писатиму листи
Тобі. Повір. Це майже необхідність.
Я більше не палитиму мости
До тебе милий. Хоч і маю здібність.
Пишу... Пишу... І рву ці папірці.
Для тебе. Ти би зміг все прочитати?
У мене зовсім пусто в гаманці.
Напевно, я не маю що втрачати?
Ні вроди, ні таланту, ані знань...
Ти знаєш - я до всього ще й лінива.
Душа моя напилась нарікань
Сама на себе... Не зважай!..Щаслива...
А боляче... Бо не чекаю дива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2018
автор: Відочка Вансель