Роки ідуть без вороття, назавжди,
А з ними й підростає дітвора.
Недавно в доні був у косах бантик,
А сина не докличешся з двора.
Були вони наївні, безтурботні,
Піднесені опікою батьків,
В очах іскрились радості безодні
Від іграшкових чи солодких втіх.
Дорослі вже .
Бажають в світ летіти
Від затишного отчого гнізда.
Для мене ж ви - ті самі мої діти,
А я - та ж мати щира, і вже немолода.
Буває в грудях защемить від болю
Й в молитвах думки зводиш до пуття:
[b]Аби у донечки була щаслива доля,
Аби легким у сина склалося життя.[/b]
Душа від сподівань засяє веселково,
Коли родиною зберемось за столом
Пліч-о-пліч у розважливій розмові
Навік поєднані любов'ю і теплом.
[i]Присвячується моїм дітям[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772932
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.01.2018
автор: Коток Оксана