Якби ж то моя воля, я б давно уже зупинила війну. Та на все
воля Божа. А наша воля нащо? Ну і випробовуєш ти нас, Господи,
на віру, любов, надію. Так, ми слабкі. І уже віру втрачаєм, надію
губим і брата свого не любимо, ненавидимо. Він посягає на нашу
землю, територію, власність. І нищиться людина як найбільша
цінність Божого творіння. Зазіхається на святеє святих - її душу.
І холонуть наші почуття, бо немає між нас відчуття Божої Любові.
А де ж наша воля? І волі не стає, і почуттів, лише розум
працює як потужний комп"ютер. І робляться гроші, гроші, гроші,
за які можна купити і продати в цьому світі усе - і душу теж, і почуття.
І продається наша воля.
Тоді, хто ж ми такі без душі, без волі, без почуттів, але з
розумом раціональним, який чітко знає як множити капітал.
Ми розумні істоти або ж автоматизовані механізми, які
працюють на кого? Та ж на наше добро. А де ж воно? А! Не усім
дано мати його.
Людоньки! Бережімо душі як Божий маєстат, бо втративши її,
втрачаємо ті почуття, що любов"ю звуться, хоча вони ніколи
не минуться. Любов була, є і буде! Буде повік. І житиме в любові
чоловік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2018
автор: яся