Ти був першим, й останнім коханням.
Як прийшов швидко, так і пішов.
Ти для мене був першим зізнанням.
Відчуттям, і хвилюючим сном.
Я в тобі потопала як в морі.
Я кохала, в коханні жила.
Але помилки завжди готові.
Розтоптати це наше життя.
У трикутнику жити нестерпно.
А кохання було в небесах.
Ми вертали часи хоч все мертве.
І простити не зможем ніяк.
Я топтала твою чисту душу.
І не знала що треба мені.
А тепер розумію що більше, не побачу тебе у житті.
Ти як хвиля майнув проти вітру.
І не віриш ти більше словам.
Хоч всі схожі на мене привітну.
Ти не можеш залишитись там.
Всі вони стали просто як ігри.
Не те щастя приходить до рук.
Я є впевнена, що як зустрів би.
То пройшов як останній мій звук.
Не забудим як ніжно кохали.
Не забудем ту ніжність всю рук.
Так вже шкода що все розтоптали.
А в вухах ніби голос твій звук.
А можливо кохання не було.
І забув ти мене ніби сон.
А я знаю якби повернула б.
То б в коханні втопились разом.
Хоч секунду, хвилину, годину.
Ніби мрія зросили б життя.
Я не зможу тебе розлюбити.
Ми залишимся в наших серцях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2018
автор: LIV13