Воля бАтьківська незламна!..
Понаплакані ще змалечку,
Линуть очі над сльозами,
Розгляда люстерко кралечку.
Прикраша обручку палець,
А волосся квітку,
Підійма пилюка танець,
Щастю їх не видко.
Скатертину закривавив
Келих тріснутий, невипитий,
На долоні знак поставив,
Знову змусив тихо схлипнути...
Відгуло село піснями,
Місяць світить зрадливо.
Постелила простінь мама
Білу запопадливо…
Ніч втекла, щоб не дивитись
Ранку в очі, так розгублено.
Серцю – вмерти, тілу – битись.
Що ж, дорогу вже протрублено.
Шлях колеса обертає,
Підкида копита.
Чужина все підступає,
- Мачуха сердита.
Сперлась прірва до узбіччя,
Степ над кручею хитається.
Повне розпачу обличчя
Хижа бездна видивляється.
Прокотились хвилі грому
Та й у світлу днину...
Не довіз панич додому
Юную дружину.
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773054
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 24.01.2018
автор: Ніколя Петрович