Янголе ясночолий,
Товаришу із дитинства,
Чи пам’ятаєш мандри
По місячних стежечках?
А високе вечірнє небо,
На якому ми разом з тобою
Запалювали комети
Від вуличних ліхтарів?
Як підлітками до світанку
На Шляху Чумацькім шукали
Заповітний щасливий камінь,
Та так його й не знайшли…
А на ранок, отямившись, разом
Стрімголов летіли на Землю.
А людям здавалось, що з неба
Просто падають зірочки.
Та якось мені здалося,
ніби я вже стала доросла,
і сказала, що крила – не справжні,
й щоб ти більше не прилітав…
Переконана, ти - щасливий,
І коли випадково зустріну,
Я впізнаю тебе між тисяч,
Але першою не озвусь …
Автор картини - Віллем Хаенрайтс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773078
Рубрика: Верлібр
дата надходження 24.01.2018
автор: Luka