Ох,любі мої і шановані друзі,
Куди ж ви поділись ,мої дорогі.
Росли ми під сонцем,як квіти на лузі,
Та всі розійшлися по рідній землі.
Ми жили й навчались однією сім»єю,
Д ружили,любились,як рідні брати.
Не раз і не два із ясною зорею
Нам треба було на навчання іти.
Не було маршрутокні авта гучного,
Не було розкошів,які тепер є.
Не знали життя ми,повірте,другого
Й не чули,як молодь у світі живе.
Нам випала доля рости із війною,
А після – розруха і голод,і страх,
Бо й нічки тяглись в нас ще довго грозою,
Що не раз і сьогодні тягар на плечах.
Та ми пережили буремні ті роки,
Здобули освіту й в світи подались.
Напевно ніякі тодішні пророки
Не повірили б в те,чого ми досягли.
Між нами був лікар,поет і художник,
Був льотчик,моряк,сталевар і шахтар;
Був добрий кравець і наіть таможник,
І токар,і зварник,й мастак-кулінар.
Хотів би сьогодні із вами зустрітись,
Й згадати і юність й минулі роки.
Хоч ми вже в літах,та нам треба радіти,
Що ми свого віку тепер дожили.
І маємо зараз вже вільну державу
І можем співати всі свої пісні,
Й трудитись,творити на честь її й славу,
Щоби піднімати і теж рубежі
А де ж вас найти,коли ви всідалеко.
Розвів нас тоді наш радянський союз.
Хоч рідну домівку лишати не легко,
Та всіх направляли пиказом на мус.
Можливо невсі вже із нас і дожили
До вільного часу на нашій землі.
І вірю і тим,що так гірко тужили
За рідним гніздечком своєї сім»ї.
То,друзі мої,хто живий є між нами,
Хто рідну домівку іще не забув,
Давайте зберемось – ні,ні,не для слави,
А просто розкажем чого хто здобув.
Нап»ємося кави,згадаєм всіх друзів,
Й мертвих пом»янем у молитві також.
І з піснею підем,як раньше,по лузі,
Бо ми українці,нам інакше не мож.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2018
автор: Дашавський поет