Ми тут колись з тобою танцювали,
Вогнем кохання запаливши ніч.
І потім ще майстерно малювали
Все те, що бачити можливо віч-на-віч.
Танець життя, безмежності в коханні.
Лиш ти і я, навколо цілий світ.
Байдуже, що згасає на світанні
Тієї ночі в кольоровості софіт.
Тоді ти пив мене наче в останнє,
Неначе завтра вже не буде нас.
Даруючи в відвертості безкрайнє
Кохання, над яким не владний час.
Я знову тут, поволі хтось танцює
Вогнем відвертості запалюючи ніч.
Кохання кожному хоч раз та намалює
Все те, що бачити можливо віч-на-віч.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773236
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко